«Золотий вересень» — це радянська пропагандистська назва подій осені 1939 року, коли Червона армія вторглася на територію Польщі, а західноукраїнські та західнобілоруські землі згодом приєднали до Радянського Союзу.
У радянських підручниках це подавали як «визвольний похід» і добровільне возз’єднання розділеного українського народу. Слово «золотий» мало створити образ історичної справедливості, загальної радості та здійснення давньої мрії. Проте за привабливою назвою приховувалися таємні домовленості СРСР із нацистською Німеччиною, військове вторгнення, політичний примус і встановлення тоталітарного режиму. Тому сьогодні цей вислів переважно пишуть у лапках.
Таємні домовленості та вторгнення до Польщі
23 серпня 1939 року СРСР і нацистська Німеччина уклали пакт Молотова — Ріббентропа. Офіційно це був договір про ненапад, однак до нього додавався таємний протокол. У ньому Москва і Берлін розмежували сфери своїх інтересів у Східній Європі та передбачили територіальний поділ Польщі в разі її політичного переустрою.
1 вересня Німеччина напала на Польщу. Цей напад став початком Другої світової війни в Європі. Коли польська армія вже вела важкі бої проти Вермахту, 17 вересня польський кордон зі сходу перетнула Червона армія.
Радянська влада заявила, що Польська держава нібито перестала існувати, тому СРСР мусить «взяти під захист» українців і білорусів. Насправді польський уряд і військове командування продовжували діяти, Варшава оборонялася, а радянський наступ був підготовлений заздалегідь.
Червона армія атакувала прикордонні застави, роззброювала польські частини, захоплювала міста й встановлювала військовий контроль. До кінця вересня радянські війська окупували Східну Галичину, Західну Волинь, західну частину Полісся, землі Західної Білорусі та інші східні території Польщі.
28 вересня в Москві СРСР і Німеччина підписали Договір про дружбу і кордон, яким встановили нову лінію розмежування окупованої польської території.
Чи було «визволення» волею українського народу
Радянська пропаганда стверджувала, що вступ Червоної армії до Західної України став здійсненням прагнення всього українського народу до визволення та возз’єднання. Насправді українці не уповноважували радянську владу вирішувати долю їхніх земель і не висловлювали вільної згоди на встановлення сталінського режиму.
Територіальні зміни заздалегідь погодили Сталін і Гітлер, а потім забезпечили їх військовою силою. Українські землі справді опинилися в межах однієї союзної республіки, але це не принесло українському народові державної незалежності, політичної свободи чи права самостійно визначати своє майбутнє. Одну форму підпорядкування змінила інша — тоталітарна й репресивна.
Як анексії надали вигляду добровільного рішення
Після встановлення військового контролю радянській владі потрібно було представити приєднання західноукраїнських земель як законне волевиявлення населення. Для цього 22 жовтня 1939 року організували вибори до Народних зборів Західної України.
Формально голосування було загальним і таємним, але вільними ці вибори не були:
- кандидатів відбирала нова влада;
- незалежні політичні партії не могли діяти;
- територія перебувала під контролем радянських військ та органів державної безпеки;
- питання про майбутній статус краю на голосування не виносили.
Наприкінці жовтня Народні збори у Львові проголосили встановлення радянської влади й звернулися з проханням прийняти Західну Україну до складу СРСР та приєднати її до Української РСР. У листопаді ці рішення затвердили Верховна Рада СРСР і Верховна Рада УРСР.
Таким чином, вільного референдуму, на якому українці могли б визначити майбутнє Західної України, не проводили. Контрольовані вибори лише надали заздалегідь ухваленому й забезпеченому військовою силою рішенню вигляду народної згоди.
Що відбулося після «визволення»
Після приєднання західноукраїнських земель радянська влада відкривала українські школи, запроваджувала деякі соціальні зміни та передавала селянам конфісковані поміщицькі землі. Частина суспільства спочатку сприйняла ці перетворення позитивно.
Проте зміни відбувалися не в незалежній демократичній Україні, а в межах сталінської системи. Незалежні партії, громадські організації та вільну пресу ліквідували. Припинили діяльність «Просвіти», Наукового товариства імені Шевченка, кооперативних, культурних і молодіжних об’єднань. Освіту, пресу та культурне життя підпорядкували комуністичній ідеології.
Разом із новою адміністрацією до Західної України прийшли органи НКВС. Переслідувань зазнавали колишні польські військові та чиновники, українські й польські громадські діячі, священнослужителі, підприємці, землевласники та представники інтелігенції.
Навесні 1940 року в межах Катинського злочину органи НКВС розстріляли майже 22 тисячі польських військовополонених і цивільних громадян.
Із лютого 1940 року розпочалися масові депортації. Упродовж 1940–1941 років лише із західних областей УРСР до Сибіру, Казахстану та інших віддалених районів Радянського Союзу вивезли приблизно 160–180 тисяч людей. Їхнє майно конфісковували, а дорога й тяжкі умови спецпоселень нерідко ставали смертельними.
Таким чином, проголошене «визволення» швидко обернулося політичною несвободою, репресіями, конфіскаціями та примусовими виселеннями.
Чому вересень 1939 року не був «золотим»
Події 1939 року справді змінили карту України: більшість західноукраїнських земель опинилася в одній республіці з іншими українськими територіями. Однак це сталося не внаслідок вільного рішення українського народу, а в умовах поділу Польщі між двома тоталітарними державами.
Українці не здобули незалежної соборної держави. Українська РСР залишалася частиною централізованого Радянського Союзу, а ключові рішення ухвалювали в Москві. Територіальне об’єднання не принесло ані політичної свободи, ані права самостійно визначати майбутнє країни.
Тому «золотий вересень» — це не нейтральна назва історичної події, а радянський пропагандистський міф, який подавав військове вторгнення й анексію як визволення та добровільне возз’єднання.
Створений тоді образ «визвольного походу» не зник разом із СРСР. Його відтворює сучасна російська пропаганда, яка так само намагається виправдовувати військову експансію нібито необхідністю захистити населення сусідньої держави. Саме тому важливо бачити за привабливими словами не лише проголошені наміри, а й реальні методи, наслідки та ціну такого «визволення».
Використані джерела
- Український інститут національної пам’яті. «Початок Другої світової війни. Роль сторін». Радянсько-німецькі домовленості, вторгнення СРСР до Польщі та використання поняття «золотий вересень» у радянській пропаганді.
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/ukrayinsko-nimecki-istorychni-dialogy/seminar-pochatok-drugoyi-svitovoyi-viyny-rol-storin - Енциклопедія історії України. «Радянізація Західної України. Анексія Північної Буковини та Бессарабії». Приєднання західноукраїнських земель, радянізація, репресії та контрольований характер виборів 1939 року.
https://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=S&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21CNR=20&S21COLORTERMS=0&S21FMT=eiu_all&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN%3D&S21REF=10&S21STN=1&S21STR=2.17.+2&Z21ID= - Енциклопедія історії України. «Народні збори Західної України».
Вибори 22 жовтня 1939 року, відсутність політичної конкуренції та оформлення входження Західної України до складу СРСР і УРСР.
https://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=S&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21CNR=20&S21COLORTERMS=0&S21FMT=eiu_all&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN%3D&S21REF=10&S21STN=1&S21STR=Narodni_zbory&Z21ID= - Інститут історії України НАН України. «Анексія та інкорпорація Західної України Радянським Союзом 1939–1941 років: етнополітичний аспект».
Радянське вторгнення, пропагандистське оформлення анексії, реакція населення та подальша радянізація краю.
https://history.org.ua/LiberUA/Book/UaRu/2/2_2.pdf - Енциклопедія історії України. «Депортації поляків з території Української РСР».
Дані про депортацію приблизно 160–180 тисяч людей із західних областей УРСР у 1940–1941 роках.
https://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=S&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU1&S21CNR=20&S21COLORTERMS=0&S21FMT=eiu_all&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN%3D&S21REF=10&S21STN=1&S21STR=Deportacii_polyakiv&Z21ID= - Інститут національної пам’яті Польщі. “The Katyn Massacre — Basic Facts”.
Відомості про майже 22 тисячі польських військовополонених і цивільних громадян, убитих органами НКВС навесні 1940 року.
https://eng.ipn.gov.pl/en/news/3921,Katyn-Massacre-Basic-Facts.html
